Завтра

шляхи ми прокладатимемо крізь спокусливі міста.
і будем кидати мости між недоречним і
прожитим. знову слухатимемо, як засинають
найвірніші друзі, мов рослини безіменні  —
таємниці не звіряючи найменшої
нікому,
дяки не лишаючи, ні
спадку.

і всоте умліватимемо розчаровані собою
на порозі незаслуженої радости,
як умирають діти  —
трохи
несвідомо.

Збірка «Нічні перекази».