«щокрок шлях вужчає...»
щокрок шлях вужчає
щораз густіше під стопою бур’яніє стежка
щезають всі дороговкази необхідні
мов день за днем
затерті мов рознесені вітрами
в полоні подорожі в сліпоту
назад тобі й мені не повертатися
бо никнуть перспективи спереду
і віддаль відбігає відбігає
от майже вже за обрій відпливла
щоранку глибшає в нас на ретині
та невідклична рана що від неї довшає
тінь дерева
якого взагалі ми вже не бачимо
Збірка «Щодень щокрок».