«відлетіло птаство, осінь...»
відлетіло птаство, осінь
під крило зім’явши. одлетіло
в густину пожежі опускаюся не —
дооцінюючи віддаль між дощем
і спекою. дрібніє відстань,
що між коханням і тривогою.
коли відходжу — я тебе не пам’ятаю.
коли прощаюсь — я тебе не пам’ятаю.
в солом’яному вирію блукають
найкращі миті і тисячоліття найприкріші.
прехитрі перехрестя зріють навкруги.
коли відходжу — я всіх забуваю.
Цикл «Дерева проходять 2».