«я — цей чужинець стриманий...»
я — цей чужинець стриманий
бо вами не запрошений
до столу на якому не осталося нічого
за час пом’ятих жнив
за мить заломлення пшеничного стебла
— цей голодуючий
що потопає в розпачі
своєї ідентичности
— щораз нової осени
неоминимий страхопуд.
Цикл «Притулок дзеркала».