«за птахом — птах і ще раз птах...»
за птахом — птах і ще раз птах
за ним квилить ще інший птах
подальше знову птах якийсь ширяє
і безкінечно кожен з них
по-свому оживляє непорушність неба
а ненароком в море впаде птах
то летом зморений то втративши крило —
ніхто не вчує сплеску і не зблідне плесо
на нім не викроїться жоден шрам
і зморщок стільки лишиться скільки було
цю з іншими аваріями море проковтне
як вчора — все що існувало ледь секунду чи п’ятсот століть
від неї знов зубожіє вміст неба незворушне море
ревниво буде стерегти свою нову чаклунську здобич
від берега по самий обрій —
мов від початку світу до його кінця.
Цикл «За птахом — птах».