Драч Іван - Пам’ять
Українська література / Драч Іван / Вірші / Пам’ять
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Пам’ять

PDFДрукe-mail

Земля сама себе переросла
і прагне небо поглядом обняти,
де перша зірка — як віконце хати,
хцо світиться самотньо край села.
Р.-М. Рільке
в перекладі М. Бажана

Чи пам’ять є? Святого ради
Горить вона віддалеки.
Зірки йдуть з хати і до хати —
То діти носять ті зірки.

Кому в Теліжинці ніколи
Вже не вернуть з кривавих піль,
До них зірки ідуть зі школи,
Такі вогненні в заметіль.

Б’ють по фанері молоточки.
Зірки — жариночки з війни.
То вже внучата, а не дочки,
То вже онуки — не сини.

В Килини — зірка і в Мокрини,
Де був Іван, де був Степан,
Скрізь на хатах горять зорини,
Мов на бинтах сузір’я ран.

Вже вечір зірний, волохатий,
Вже вічний вечір нависа, —
Зірки йшли з хати і до хати
І визвіздили небеса…

1984


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.