«Як я жила без тебе досі?»
Як я жила без тебе досі?
Сама не знаю, як жила.
Немов чужим селом наосліп,
Так по життю ще вчора йшла.
Дивилася й не помічала
Ні глупоти, ні гарноти.
З очей байдужості забрала
Зірвав нещадним вітром ти.
І щось у серці стрепенулось,
І защеміло, й ожило.
Мов з-під замерзлого намулу
Запульсувало джерело.
Які пружні й нечутні кроки
Ти повернув моїй ході!
І стало небо враз високим,
Як в давні роки молоді.
І дерева, сухі і чорні,
Рожево-біло розцвіли.
І почуття не бутафорні
Мене у свій полон взяли.
Які в мені жадання й сили —
Усі віддам я без жалю!
О скільки раз мене любили —
І вперше я сама люблю!
1983
Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.