«На піску — невипряжені коні…»

На піску — невипряжені коні;
Слід іржавий од німецьких мін.
І хлопчина з раною на скроні,
У якого взяв я карабін…

Лік боям я загубив опісля,
І смертям, і ранам втратив лік:
Хоронив товаришів на Віслі,
Форсував немало інших рік…

Тільки довго бачив після того:
У рідкім сосновому ліску
На повозці — хлопця молодого
І забитих коней на піску.

Із циклу «Рядки з плацдарму»

1967—1969

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.