Лепкий Богдан - В’януть квіти
Українська література / Лепкий Богдан / Вірші / В’януть квіти
В базі 4533 віршів 567 авторів.

В’януть квіти

PDFДрукe-mail

В’януть квіти, листя рідне,
Небо меркне, половіє,
Як зіниця, що поблідне,
Нім замре і скам’яніє.

Поле в млі, як в домовині
Під покривалом небожчик.
Смерк лягає по долині,
З неба накрапає дощик.

На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче,
Осінь стернями блукає
І за літом гірко плаче.

Жаль їй квітів, що зв’ялила,
Жаль землі, що в смутку ниє, —
Білі руки заломила,
Понад полем йде і виє.


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Осінь»

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.