«Не залунає вже в ушах моїх…»
* * *
Не залунає вже в ушах моїх
Твій срібнострунний ясний сміх,
Як жайворонка спів уранці навесні
Не задзвенить мені.
Не на моїй вежі зависне він,
Той благовісний, чистий дзвін.
Другого не мине, покличе в щастя храм,
Я лишусь сам.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Стара пісня»