На варті
На дроти і рови паде імла,
Іде до тебе смуток від села.
Обдертий, босий. В сплаканих очах
Якийсь безтямний, божевільний страх.
І жалується, мов дитя, квилить,
Що третій день село горить й горить,
Що з димом праця людська марне йде,
Що голови склонити їм ніде,
Що всюди плач дітей, худоби рев,
І луск падучих стріх, і тріск дерев.
Згоріла церква, впав з дзвіниці дзвін,
А кулі б’ють і б’ють з усіх сторін.
Ані вперед тікати, ні йти взад,
Ні помочі, ні ради. Пекло! Ад!
І жалується тихо, і квилить,
Кругом дими, село палахкотить.
А ти стоїш, глядиш безрадно в ліс
І тулиш, ніби друга, зимний кріс.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Фрагменти з поеми «Буря».