Криниця кохання

Проснувсь опівночі вельможа*;
З дубового піднявся ложа,
Почервонів як рак.
«Так, так! Так, так!
В городі жінка і — співак».

Ще раз в вікно зирнув. «Повія!
Знайшла голубка соловія.
Нехай же їх смага!
Га-га! Га-га!
Тут мало, мало батога!

Така нечувана зневага,
Вельможна пані і бродяга,
Мандрований співець.
Хоч я старець,
Зроблю цим любощам кінець!

Великий гріх, велика кара
Буде́. Від мої честі вара!
Попам’ятає всяк…
На гак! На гак!
Вельможна пані і співак!»

………………………….

* Мотив з німецької легенди; лиш мотив. (Прим, автора).

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Ти знов ідеш до мене».

Криниця кохання. Поема написана за мотивом повісті Г. Келлера «Острів самотності». Вона перегукується з баладою А. Міцкевича «Чати». Подаємо за книгою «Писання. Т. І». Келлер Готфрід (1819—1890) — швейцарський німецькомовний письменник, твори якого пройняті романтичним світосприйманням.