З осінніх думок

Пожовклі стерні по полях,
І гине слід по журавлях
Ген-ген вдалечині,
Капличка в тіні трьох беріз,
Скрут — і з гори скотився віз
В село, в ярку, на дні.

Ярок глибокий, весь в садах,
Село не спить, бо по хатах
Ще блимають огні.
Вйо, коні, вйо! Ось вже наш пліт,
Хтось вибіг з хати до воріт,
І хтось стоїть в вікні.

Спинився віз. Нараз — в очах
Погасло світло по хатах,
З села нема сліду…
Кругом імла, а в тій імлі
Летять ключами журавлі,
І… я іду, іду…

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Поезії 20—40 років.