Лубківський Роман - Сніги Білорусії
Українська література / Лубківський Роман / Вірші / Сніги Білорусії
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Сніги Білорусії

PDFДрукe-mail

Болгарському поетові Андрію Германову,
автору вірша «Білоруський сніг»

Андрію, той сніг і мене підстеріг, —
Той сніг, наче диво, і спомин, і чари…
Він брав у полон. Він галявами біг,
Мов олень-білан, крізь дерева і хмари.

Губився у хащах. Цурався стежок —
Лякавсь листопадної, мабуть, пожежі.
Мов княжий дозорець, сурмив у ріжок
Із Білої Вежі — в ліси Біловежі.

Андрію, той сніг і мене підкорив,
Гостинним, справжнісіньким був білорусом,
Радіючи гостю, обійми відкрив,
Застелював землю біленьким обрусом.

Під білим серпанком ряхтіли поля,
Із неба мелодія біла лилася.
Здавалось: сама білоруська земля,
Немов наречена, до шлюбу вдяглася.

П’янила, бентежила — вічна, свята,
Така первозданна, всевладна, неложна,
Уся — непорочність, уся — чистота,
Якої до смерті забути не можна.

Ця сніжність, ця ніжність, ця біла білінь
Явилась мені білизною екрана.
На ній проступила кожнісінька тінь,
На ній проявилась кожнісінька рана.

Немов крізь бандаж просочилася кров —
Цегляні фортечні руїни у Бресті,
І чорні пропалини серед дібров,
Де падав удар партизанської месті.

Як вічність
стоїть на порогах святинь,
Як мати стоїть,
виглядаючи сина,
В зимовому полі
стояла Хатинь:
Над білими скронями —
чорна хустина.
Сивини її цілував снігопад,
Горів,
закипав на холоднім бетоні,
Злітав понад попіл,
і погар, і чад,
Риданням людським,
що воскресло у дзвоні.
Андрію,
ті дзвони в мені,
при мені.
Той дзвін з-під снігів —
наді мною, Андрію.
У білій мелодії,
в білому сні
Той голос —
чи чуєш? —
летить крізь завію…
Скажімо спасибі тій білій імлі,
Скажімо дорогам
і пісні — спасибі,
І травам, і росам,
і свіжій ріллі,
І сонцю,
що сяє в братерському хлібі.

Андрію, сніжниця — твоя і моя —
Од Німану лине над білі Балкани.
Сіяти,
світитись,
святитись
ім’я
Сердечності нашої
не перестане!

1975


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.