Лубківський Роман - «Напевно, це не раз уже було…»
Українська література / Лубківський Роман / Вірші / «Напевно, це не раз уже було…»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Напевно, це не раз уже було…»

PDFДрукe-mail

Напевно, це не раз уже було:
Багровий ранок підійма крило,
Безмовна, ти на стремені повисла…
Неначе молодик, підкова блисла…

Та вже сурма ударила тремка.
І спомин. І сумна твоя рука.
І так, як це судилося віддавна,
Віднині ти й довіку — Ярославна…
Земна. Жадана. Вічна і свята,
Моя надіє, віра золота.
Чи знаєш ти, що крізь дрімучу далеч
Од мене відганяєш чорну галич,
Одводиш стріл набридливі рої
І рани ополіскуєш мої…
І, сім століть чекаючи з походу,
Ти зберігаєш невідцвітну вроду,
Гойдаєш сина на руках мені,
Моє ім’я шепочеш уві сні…

Здається, це не раз уже було,
Легендою і піснею зросло…
А все ж, а все ж благатиму у долі,
Щоб височіла ти на заборолі,
Щоб літописний бобряний рукав
Мене теплом і ніжністю торкав,
Щоб я ішов на клич сурми й зорі,
А ти — стояла сонцем угорі.

Щоб, синове цілуючи чоло,
Я передав йому, що вже було,
Все, що було, що в серці ожило, —
Аби із пісні в пісню перейшло…

1975


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.