«Дві верби, дві журби, дві осінні задуми...»
Дві верби, дві журби, дві осінні задуми, —
Дві сестри, дві вдови входять в ліс, наче в думу.
В лісовій глушині вони схожими стануть
На двох птиць чи двох риб, що пливуть у тумані.
Вийде з хати лісник, вийде, стане на ґанку:
Дві верби, дві журби, дві під вікнами мавки.