«Не дорікай і не вини...»

Не дорікай і не вини.
І не ревнуй — нема причини.
В пориві гніву не клени
Мої сивини.

Хіба моя у тім вина,
Що ниє пам’ять, наче рана?
Дружина — ти. Але й вона
Була кохана.

В минуле спалено мости,
Шляхи закриті.
В моїй судьбі лишилась ти,
Єдина в світі.

Тож не ревнуй і не вини —
Нема причини.
В пориві гніву не клени
Мої сивини.