«Похмуре небо під горою...»
Похмуре небо під горою
У сірі скелі глухо б’є.
Колись ми тут удвох з тобою
Про щастя мріяли своє.
Які слова тут говорились,
Які співалися пісні!
Навіки в пам’яті лишились
Ті неповторні ночі й дні.
Тепер, як щастя ілюзорне,
Я ніжно згадую тебе.
І неспокійне море Чорне
Стає для мене голубе.