Луків Микола - Моя Україна
Українська література / Луків Микола / Вірші / Моя Україна
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Моя Україна

PDFДрукe-mail

Борисові Олійнику

Малинові дзвони на лаврській горі,
Церков позолочені бані.
І вічністю світиться небо в Дніпрі,
І далі синіють рахманні.

Планету об’їздив у пошуках див,
Пишнот і красот надивився
І тільки тоді по-новому відкрив
Той край, де на світ народився.

Люблю, коли яблуні квітнуть в саду,
Як вітер луги колихає,
І, де не поїду, куди не піду, —
Душа до начал повертає.

Тьмяніють в уяві заморські дива,
Палаци чужі і палати,
І дивом дорога стає польова
І стежка до рідної хати.

Нехай у тій хаті життя — не Едем
І пекла в ній більше, ніж раю, —
В контексті великих всесвітніх проблем
Вона не стоїть мені скраю.

Тут все мені рідне, близьке і святе,
Земля ця на світі єдина.
І з гордістю сина кажу я про те,
Що мати мені Україна.

Вона і мета, і життя мого зміст,
Живу і працюю для неї.
І хай вибачає мені глобаліст —
В його я не вірю ідеї.

Я слухаю дзвони на лаврській горі,
Дивлюсь на софіївські бані
І вірю в народ, що живе на Дніпрі,
У сили його нездоланні.

Бо, як би я людство усе не любив,
Повторюю з гордітю сина:
Для мене лишається дивом із див
Моя Україна.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.