Ніч у Карпатах
Торішнє сіно пахне і п’янить.
Давно за північ, та не можу спати.
Довкола мене підвелись Карпати,
Огорнуті у місячну блакить.
Внизу ріка у скелях клекотить,
Лежить село, укрите небесами,
А, ген, у горах, де вітри з орлами,
Пастуша ватра мирно мерехтить.
Літак над нею зіркою зумрить,
Снується в травах срібна стрічка плаю.
Усю красу цього гірського краю
Безсиле слово у собі вмістить.
Стою, дивлюся, серцем завмираю:
Як мало я ще рідну землю знаю!