Малишко Валентина - Русяве моє покоління
Українська література / Малишко Валентина / Вірші / Русяве моє покоління
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Русяве моє покоління

PDFДрукe-mail

Русяве моє покоління, —
Перші ниточки сивини…
Це про нас тужливо-осінньо
Говорили: діти війни.

Ні, війна, ти була нам не мати,
Ти нам мачуха люта була.
Чорним смерчем ввірвалась, проклята,
І спалила дитинство дотла.

Ні, війна, ти була нам не мати,
Чорний вихор той все попелив.
Наші спомини, наче солдати,
В шанцях пам’яті залягли.

Чорне небо, дими і воронки,
Чорний посвист твого меча,
Чорні птиці війни — похоронки
У заплакані вікна кричать.

Через голод, холод і горе
Ми спиналися вперше і йшли.
Добрих зведень слова суворі
Колисанками нам були.

Не зітреться в душі, не розтане
Часу мужнього простота.
Нам тоді віддавала останнє
Наша мама — Вітчизна свята.

Ми лиш гралися у солдатів —
Колоски на полі доби.
Ми навчились читать по плакатах:
«Чи усе ти для фронту зробив?»

Ми зростали, гордістю сповнені,
І раділа Вітчизна за нас.
Мов бійці, піднімаються спомини,
Щоб судити тебе, війна.

І хоч ми не відмічені ранами,
Без медалей — нема в тім вини, —
Ви зовіть нас також ветеранами,
Ветеранами тої війни…

1977


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.