Діалог вуст і очей

А, нівроку, вигнався ти, синку:
Що ж той час — пробіг і вщух, як злива,
(Скільки ж то ночей ні на часинку
я повік, бувало, не стулила!)

Як ішов — ледь видівся з-за плоту…
Ось, приміряй старшого сорочку.
(Як з тобою всі мої турботи,
Всі печалі виросли, синочку!)

Одяг до лиця тобі військовий;
Жаль, що просто так його не носять.
(Тільки б не набігла буря знову,
Щоб його вдягати довелося!)

Ти у ньому — наче дрібка солі —
Викапаний батько. Риска в риску.
(Як тривожусь я, аби ніколи
Шлях війни тобі не повторився!)

1972

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.