Мозолевський Борис - Герри
Українська література / Мозолевський Борис / Вірші / Герри
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Герри

PDFДрукe-mail

Гробниці (скіфських) царів містяться в Геррах,
до яких Бористен ще судноплавний.
Геродот

Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
Я — скіфський цар — лежу в дніпровських Геррах,
І стугонять століття по мені.

Колись цю річку звали Бористеном,
А Скіфією — всі оці краї.
Як пахли по степах тоді нестерпно
Кочівками осінні кураї!..

Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.

Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.

Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
Під ними землю крає чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.

І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обпгирів сягне,
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?

Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже,
І хто навчить любити ці кряжі,
Коли і він зі мною поруч ляже,
Три кроки не дійшовши до межі?

А гуси знов гелгочуть на озерах,
І пахнуть медом плавні навесні!..
Я — скіфський цар, похований у Геррах.
Мій спис, і меч, і кінь мій — при мені.

1971


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.