Дрібненькі грушки

Галя з мамою в садочку
Груші в кошичок збирає;
Себто  — мама більш пильнує,
Доня ж  — тільки помагає.
 — Що ж ти, Галочко, минаєш?
Он же, бачиш, у травиці
Ще грушок зосталось зо три.
 — То, матусенько, гнилиці!
 — А оці дві онде, бачиш?
 — То, мамусю, дуже дрібні!
Нащо нам грушки такії?
Та хіба ж такі ми бідні?  —
Мама вмовкла та в травицю
Все пильненько поглядає,
Нахиляється й помалу
Груші в кошичок складає.
Літо любеє минуло!
Ох, недовго пробуває!
Десь лиха зима взялася,
Снігом землю укриває!…
Вже й Різдво якось надбігло,
Ось і Свят-вечір у хаті,
Всі клопочуться, радіють
І убогі, і багаті.
На столі і пиріжечки,
І кутя, й узвар укупці  —
Все завдяки чи бабусі,
Чи матусеньці голубці!
Тож і Галя коло мами
Їсть узварець, поживає;
З…їла зо дві, зо три грушки
Та уголос і питає:
 — Де таких, матусю, добрих
Грушечок оце достала?
 — А се тії,  — каже мама,  —
Що в садочку ти минала!…