Дивна хатка

Як пішов же я в мандрівку  —
А було воно саме в Петрівку¹,  —
Була на мені шапка-бирка,
А за поясом гостра сокирка,
Через плече добра торбина,
Як у хазяйського сина:
Сокирка в пригоді знадобиться,
А з торбини хлібом-сіллю живиться.
Іду та й іду,
Аж стоїть хатка на льоду:
Самакнишова²,
Стріха цибульова,
Млинцем зачинена,
Ковбасою защіпана,
Салом замикана,
Маслом запечатана.
Лизнув я масла  — одпечаталось,
Куснув я сала  — відімкнулося,
Гризнув ковбаси  — відщепнулося.
Над'їв млинця  — відчинилося.
Увійшов я в хатку.
Скинув сиву шапку;
Аж там таке  —
Матінко, яке!
Яєшня шкварчить,
Тоненько пищить;
Борщик з рибою кипить,
На всю хату клекотить.
А пироги в боки,
Вареники в скоки,
По столу гасають,
Гопки витинають!
Ті, що високо стрибали,
У сметані потопали,
А я на їх ласку мав,
По одному витягав,
Хорошенько поживав,  —
У бездонний глечичок складав.

¹Петрівка  — літнє обрядово-календарне свято, відзначається 12 липня.

²Книш  — вид білого хліба із загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією.