Семенко Михайль - На могилі Розалії
Українська література / Семенко Михайль / Вірші / На могилі Розалії
В базі 4533 віршів 567 авторів.

На могилі Розалії

PDFДрукe-mail

Я залишив писульку на могилі Розалії,
Душі пелюсток,
Я завтра піду, щоб збирати конвалії —
Найсумніший цвіток.

Щоб збирати конвалії — серця самотного
Білі квітки,
Серця забитого, серця скорботного
Кавалки.

Може надія там знов зажевріється
В рожевих блисках,
Може знов серце самотнє зогріється
В веселки бризках.

Уранці піду на могилу Розалії,
Буде писулька її у вінку —
Хочу і прагну я бур вакханалії,
Хочу вловити я мрію легку.

19. IX. 1916

Розалія — молода дівчина-естонка, подруга Л. І. Горенко; покінчила життя самогубством через нещасливе кохання.


З книги «П’єро кохає».
Текст наводиться за збірником «Михайль Семенко. Поезії», 1990.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.