«Вже в крайсвітні безодні обличчям…»

Вже в крайсвітні безодні обличчям,
Вже очима туди десь, на спад…
Та земля його просить і кличе:
«Оглянись, оглянися назад!»

І оглянулось тихо світило,
І спинилось, — весло не гребе…
«Ну чого ж ти, чого, моя мила?..
Дай іще поцілую тебе»…

І метнулись холодні пламе´на,
І в прощанні німовному мить…
Наче риза на землю червлена,
На півнеба — розли´ви проміть…

Прага, 1925

Текст надається за збіркой «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Поєзії різних років.