«Жабиний хор не дасть собі спокою…»

Жабиний хор не дасть собі спокою,
Стави дзвенять, стави дзвенять — гудуть
Не комишем вони, не осокою, —
Позаростали струнами, мабуть.

А місяць став і світить, як найнявся, —
Тече вогнем, спадає, як роса…
Він через те так важко й підіймався,
Що стільки срібла ніс у небеса.

Вгорі горить, палає світлоликий,
Внизу гудуть, видзвонюють стави —
І ніч пливе під п’яную музику,
Облита сріблом з ніг до голови.

Прага, 1927

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».