«Навколо світ помолодів…»

Навколо світ помолодів,
Повеселішали дерева,
І під мостами у воді
Таке бездоння березневе!
Така навальна і кипуча
І на бульварах, і на кручах
Себе утверджує весна,
Що за рікою балакуча
Язик прикушує луна.
А ми півдня без перекуру
Під бригадирський баритон
Вкладаєм дружно арматуру
І розвантажуєм бетон.
Ми тільки й чуємо:
— Давай!
Лишилось зовсім небагато. —
А я знесилений украй,
Горять долоні від лопати.
Та не кляну роботу всує,
Бо відкрива мені вона,
Що справжню музику дарує
Лише напружена струна!

1964—1980

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.