Забаштанський Володимир - Стремено
Українська література / Забаштанський Володимир / Вірші / Стремено
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Стремено

PDFДрукe-mail

Знов лежу в лікарні між трудящих, —
То я теж, виходить, трудівник:
Між слабих і вкрай тут негодящих
Духом я не зовсім ще поник.

Як цю зиму тільки перейти,
Що так жальма схлипує сльотою,
Бо вже ж так далеко до мети,
Як до губ з невинністю святою.

Знов надіям грамоти шлю вірчі,
На гінця чекаю у журбі,
Пильно снам дивлюся знов у вічі,
Вірю, мов циганській ворожбі.

Думи, наче змерзлі пташечки,
Повсідалися на підвіконні,
Видно Бабин яр їм у шибки
І шматок нової Оболоні.

Нудяться слова в тісній темниці
За міцними мурами зубів
Журяться медсестри-жалібниці,
Що у їх журіння я забрів.

Мовчкома, змарнівши на виду,
Журиться дружина, мов журавка.
Журиться, чи я не підведу,
В Боярці, на заступ спершись, Павка.

Не тужіть, що кам’яні простінки
Недуг вимуровує наспіх, —
Не страшна облога ця настільки,
Щоб я знов не вийшов до своїх.

Хай я поки що не на коні
І сльота не скоро ще протряхне,
Та нога моя у стремені
І дорога далиною пахне.

1980


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.