«хмара...»
хмара,
що зависла на плечі сосни, щодень розказує мені,
як хвильоребре море таїть розпач раненого альбатроса;
як осліплі соняшники ходять по саду, хапаючи за білі поли вітер — вже віддавна-давнього забувши форму сонця;
як по вуликах бджола самотня улаштовує весілля медяні.
присяде завтра хмара ближче, на долоню ляже — й нам, мабуть, розказуватиме новини привітніші.
Збірка «Омана Молока».