«а під кінець...»

а під кінець
від шелестіння трав
і моху загоряється весна
дерева покидають крадькома ліси
у хрускоті оголених суглобів
я зостаюся недовірливий
віч-на-віч із самим собою
немов без спадщини

Збірка «Щодень щокрок».