Закон землі

Поки ти на землі, доки ти не земля,
Заки повно в тобі непромовлених слів,
Вірш в тобі дозріває, немов немовля…
Розрахуйся з боргами, як звичай велів.
Від боргів тобі не заховатися в сни,
Ані в спокій тобою ж мурованих веж.
Те, що зернятком брав, — колоском поверни,
Так, як чинить земля, на якій ти живеш.
Тим законом землі собі совість покрай —
Хай він в неї вросте днів та дій твоїх тлом.
Те, що снігом приймав ти, — теплом віддавай.
Те, що випив з дощу, — поверни джерелом.
Гілку мерзлу повернеш диханням весни,
А дістав ти пустелю — повернеш поля.
Всі борги пригадай, всі борги поверни,
Поки ти на землі, доки ти не земля…

1970

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.