Осінь 1915-го

Сумна ти, осене, сумна
Звичайними роками,
Та нині смуток твій до дна
Явився перед нами.

Сумна ти пусткою ланів,
Природи нищетою,
Заплакана слізьми дощів,
Зажурена імлою,

А нині, осене, ти йдеш
Вже не сумна — розбільна!
На голові волосся рвеш
І виєш, божевільна.

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Поезії 1914—1920 років».