«Вечірній дзвін, вечірній дзвін…»
* * *
Вечірній дзвін, вечірній дзвін
Лунає за горою.
Добру поклін, а злу — проклін,
І вічний мир — з собою.
Ось день минув, мов і не був,
Йде нічка, час спокою.
Що ти почув, що перебув, —
Не забереш з собою.
Хаос вражінь, втіх і терпінь,
Танок сміху́ й ридання
Від поколінь до поколінь
Йде в парі існування.
Твоє життя, твоє буття —
Один звук в цьому хорі;
І ти, і я розвіємся
В бездоннім вічнім морі.
Дивни́й танок, грізний танок
Страшна музика грає.
Плетім вінок! Ще крок, ще скок,
І — вічність нас чекає.
Плетім вінок, плетім вінок
З хвилин-перлин блискучих,
Щоб не замовк життя танок
Для поколінь грядучих.
Ще крок, ще мент, і сміх, й лемент,
А там — лиш знак питання.
Життя момент — малий фрагмент
В поемі існування.
*
Вечірній дзвін, вечірній дзвін
Лунає за горою.
Добру поклін, а злу — проклін,
І вічний мир — з собою.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Над рікою»