«І знову гуляють сніги...»
І знову гуляють сніги,
І знову морози тріскучі,
І схилені верби плакучі
Стоять наче срібні стоги.
Зрівняла зима береги,
Ріку під льодами сховала,
Тепер поглядає, зухвала,
Чи вимерло все навкруги.
Ніде — ані сліду ноги,
Хурделя усе зарівняла,
І далеч пустельною стала
В кипучому вирі юги.
Німують степи і луги —
Гуляють на волі сніги.