«Легкі сніги. Просторі далі...»

Легкі сніги. Просторі далі.
Душа чутлива, мов струна.
Останні квіти на роялі.
І ти одна. І тишина.

А все колись було інакше:
Гастролі, ролі, слава, гра.
Жилось красиво і без фальші.
Згадаєш — серце завмира.

Перед очима сяйво залів,
Оркестру грім, туман куліс.
Обличчя друзів-театралів,
Букети, кинуті навскіс.

Усе було. Всього спізнала.
Провали, злети — сміх і гріх.
В останній путь випроводжала
Усіх ровесників своїх.

А що тепер? Чого чекати?
Найкращі дні вже прожила.
Але як є про що згадати —
Живи й не май на долю зла.