«Приснись мені квіткою в лузі...»

Приснись мені квіткою в лузі,
Хмаринкою в небі приснись.
На дальнім крутім виднокрузі
Зорею до мене всміхнись.

Були ми не просто як друзі —
У парі прожити клялись.
Згадай мене в щасті чи тузі,
З далеких країв озовись.

В суворій житейській зав’юзі
З літами шляхи розійшлись.
Приснись мені квіткою в лузі,
Хмаринкою в небі приснись.