«Так хочеться побуть на самоті...»

Так хочеться побуть на самоті,
Посидіти в задумі при багатті,
Згадати дні дитинства золоті,
Літа юначі, мріями багаті.

Так хочеться забутися на мить,
Повідкладати невідкладні справи
І тільки слухать, як цвіркун сюрчить
І як гойдає вітер квіти й трави.

Так хочеться не бідкатись нічим,
Вдивлятись у природу многолику
І стати незалежним — отаким,
Яким хотів, але не був одвіку.