«Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть...»

Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть.
Посиджу над рікою, помовчу і подумаю.
Буде тиха вода піді мною шуміть,
Буде небо світитись небесною думою.

Скільки літ і віків за водою спливло,
А зоря, як завжди, молода і висока…
Лист кленовий, сяйнувши, упав на чоло,
Ніжність в серці стоїть, наче море, глибока.