Луків Микола - «Сіріють води в темних берегах...»
Українська література / Луків Микола / Вірші / «Сіріють води в темних берегах...»
В базі 4533 віршів 567 авторів.

«Сіріють води в темних берегах...»

PDFДрукe-mail

Сіріють води в темних берегах,
Блукають коні в місячних лугах,
І ніч така глибока і осіння,
І десь далеко піють треті півні.
А я лежу в одквітлих чебрецях,
І ліс, і степ у мене в головах,
І пахне в сіні материнка й м’ята,
Й душа моя врочиста і багата.

А що я маю? Хліб, та дрібку солі,
Та запах вітру, та безмежжя волі, —
Якраз оте, чого, як свідчить досвід,
Мені довіку з головою досить,
Щоб не забулись ті святі літа,
Де дим багать — єдина гіркота,
Де над усі лаштовані палати —
Свободи дух і тихий повів м’яти.



Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.