Волинь

З «Волинських сонетів»

Забула ринь лінивая Гори´нь, —
От-от зовсім затримаються води…
Десь у лісах спинилися підводи,
По саму вісь втопившись у дряглинь…

Тече і ні розтопленая синь
На стріхи хат, на ниви і городи…
І сплять Садки, Кургани, Гориньгроди,
І спить уся сонливая Волинь.

Здається, й час зімкнув свої повіки, —
Ніколи більш не литимуться ріки,
Вози навік загрузли у багні…

Як увірвать годину цюю млосну,
Як закричать в цій важкій тишині,
Щоб раптом все прокинулося зо´сну?

Прага, 1930

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Збірка «STEFANOS I».