«Чогось страшно мені, чогось боязко…»

«Чогось страшно мені, чогось боязко…
Встань, соколе, вікно зафірань».
«Ой, смішненька ти. Хто ж там? Лиш проліски
Та поснулі кущі без шептань.
Пригорнись до мене́, моє злотко,
Хвилям сну себе всеньку віддай —
Загойдають так солодко-солодко:
Баю-бай, баю-бай, баю-бай…
Кожна спить на селі тепер хатонька,
У садку кожна квітонька — ґном.
Треба й нам, моя ясонько, спатоньки.
Чорна людям, чужа за вікном».

1923

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Фрагменти ІІ. Добірка упорядника.