Шевченко

Перелічу і дні і літа.
Кого я де, коли любив?
Кому яке добро зробив? —
Нікого в світі,
Нікому в світі.
Неначе по-лісу ходив!
Т. Шевченко

Позерства — і на зерня, на слідину.
Ти батька і багато Григорів
Тулив у свому серці — та узрів
І всім єством любив єси — Людину!

Любив калини. Відав янголину —
Нестерпне-я́сну й темну. І горів:
Ті вихори, той пристрасти Хорив
До кореня стрясли твою Калину!

О, не комусь, а всім робив добро,
Коли гримів — «порвіте!» на Дніпро
І — «будьте люди!» су́рмив на усюди!

І той пожар, те полум’я і жар —
Огонь мистецтва, — клекоти і руди,
Багрове обре зарево «Кобзар».

Боффало, 1965

Текст наводиться за збірником «Олекса Стефанович. Зібрані твори». Фрагменти ІІ. Добірка упорядника.