Струцюк Йосип - На озері святому
Українська література / Струцюк Йосип / Вірші / На озері святому
В базі 4533 віршів 567 авторів.

На озері святому

PDFДрукe-mail

Отак стоїть і наче й не тече
в години, у століття, ув епохи
піддавши собі небо на плече,
настояний вартує спокій.
На лівім боці просто неба
зітхає через комиші.
Скрадливість щуча й окунева
ворушаться із дна його душі.
У сні йому вирують сфери дивні,
народжуються гімни і світи.
І, як легенди достовірні, давні,
тумани котяться отак із висоти.
Ричать йому у душу дико тури,
цілують ніжно мамонти в щоку.
Хмар перемінні кон’юнктури
полоще небо в ньому на віку.
Тут нині сам і мов не сам я —
за пралісом і за селом.
І все ж його глибинну пам’ять
не вимірять мені веслом.
Посеред озера,
як палець,
домислю щось, чогось не доберу.
Напевне,
тут купався сам Купала,
язичеські гріхи змивав Перун.
Тут місяць-князь край сосон
з-під забрала
з хитринкою по-русинськи морга.
Не віриться: на тих ось берегах
боги народжувалися і помирали.
Правічне озеро, в долоні твого часу
краплинка я — загублена, мала.
Твою цілющу смарагдову чашу
орнаментує злет мого весла.
Бо так було від завжди і до завжди,
лише святе лишається святим.
Йому текти з джерел глибинних Правди,
тихенько хвилею із дна йому рости…

1978


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.