Струцюк Йосип - Долі нашій немало дано
Українська література / Струцюк Йосип / Вірші / Долі нашій немало дано
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Долі нашій немало дано

PDFДрукe-mail

Василю Вітці

Долі нашій немало дано:
сто смертей на одне життя.
У повстанських полках Богдана
під один ми ставали стяг.
Від Кортеліс аж до Хатині
вигорали зірки од пожеж.
Сльози матері, сльози дитини
наша пам’ять навік збереже.
Ми якісь дивноокі на світі,
і на пісню нам повезло.
Понад плесом до Світезі Світязь
повертає своє весло
дивнокриле і дивноруське,
неповторне таке на слух.
Якби я не зріднивсь із Луцьком,
то обрав би, напевне, Слуцьк.
Пригадалось: високий вільшаник,
у криниці — холодна вода.
Я із Ясем косив конюшину
і на когось усе поглядав.
Коли небо, пропахле сіном,
витрясало зірки, дід Василь
для чийогось цікавого сина
на добраніч загадки носив.
Білорусочко, Біла Русе,
я тобою радію, тужу,
хоч своїм невисоким віршем
небагато тобі скажу.
Яснозора новітня казка
перестріла в твоєму краю.
Я не знаю, скажи, калі ласка,
чим заходиш у душу мою?
Може, тим, що із поля Колас,
на скоринці Скорина зріс?..
Ти сьогодні така, як ніколи,
як черлена зоря при зорі!

1978


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.