Лепкий Богдан - Сонце гасне
Українська література / Лепкий Богдан / Вірші / Сонце гасне
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Сонце гасне

PDFДрукe-mail

Сонце гасне. З його ясного ока
По полях широких, по діброві
Струї світла ллються пурпурові,
Як з глибокої рани посока.

Небо млою заходить, дрімає.
Пусто й тихо довкола. Аж з ліса
Вибіг вітер, голодний гульвіса,
До землі припав і кров спиває.

Страх пішов полями. Задрижали
Ниви, стернями покриті. А дороги
Піднялися, глянули — і в ноги.
Як шалені гонять й никнуть вдалі.

Даром їх хрести, терпінь символи,
Що стоять самотні над шляхами,
Завертають, кивають руками, —
Не вернуться!.. Чорно, страшно в полі.

Краків, 1907


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Осінь»

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.