Зустріч
Між дротами і між ровами, в млі —
Ніби дві жінки, ніби відьми дві.
Волосся — дріт, а тіло — біла кість;
їх погляд — світ валить, їх віддих — їсть.
За ними дим волочиться, мов плащ,
Падуть слова, немов каміння з пращ.
«Що робиш, сестро?» — «Кошу ніч і день.
А ти?» — «А я іду й рубаю впень».
«Втомилася?» — «Ще й як! Не чую ніг,
А ти?» — «Що я! Тут чорт би ізнеміг».
«Передше, сестро, то було не те.
Все наверху, коса іде й мете.
А нині жовнір скрився, мов борсук.
Бери його! Не чую, сестро, рук!»
«Колись війна — з краю мандруєш в край,
А нині в воду лізь й до хмар літай».
«Багато ще роботи?» — «Чорт їх вість!
З обох боків велика дуже злість.
З обох боків неімовірна лють.
Такої ще не бачила, мабуть».
«Сестрице! Перше й ми були не ті.
Кров з молоком і коси золоті.
Манили ми до себе і тягли,
За наші ласки люди в бій ішли.
А нині — бач які! Старі-старі,
Беззубі і гидкі, мов упирі!»
«І скучно стало. Ох, як скучно! Нудь!
Зів’яло тіло, і висохла грудь.
Снуєшся полем, ніби той павук,
Ще трохи — й косу випустиш із рук.
Кріпімся! Завтра до роботи знов!»
Чоломкнулись чарками — в них лю́дська кров.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Фрагменти з поеми «Буря».