Лепкий Богдан - Не доторкаймо ран
Українська література / Лепкий Богдан / Вірші / Не доторкаймо ран
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Не доторкаймо ран

PDFДрукe-mail

Тендітний з павутиння серпанок
Розвішений перед очима…
Мов привид білий, майорить двірок,
І світло ще в однім віконці блима.

Обої сірі, чорний фортеп’ян,
І на клаві́шах довгі білі пальці.
Шумить, як буря, звуків гураган,
Шопенові прелюди, скерца, вальці.

Нараз акорд фальшивий. Хтось мечем
По струнах роздзвонених ударив…
Чиюсь домовину замкнули ключем,
І чиєсь щастя поклали на мари…

Обої сірі, чорний фортеп’ян,
Безсило руки впали на клаві́ші…
Ходім відсіль! Не доторкаймо ран,
Тут Бог один розрадить і потішить.


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Поезії 20—40 років.

Не доторкаймо ран! Надруковано в журналі «Дзвони» (1933, № 8, 9). Подаємо за цією публікацією.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.