Ігор - князь сіверський

1

Чи ж не гоже ж то нам буде
Словом давнім, брате,
Словом трудних оповідок
Пісню надпочати,
Пісню тому Ігореві,
Святослава сину²,
Що водив колись на бійку
Храбрую дружину?
Та й почати тую пісню,
Як билина бає,
А не з думки, не з замислу,
Як Боян співає.
Бо Боян той, як кому лиш
За пісню береться,
То мислею по дереві³
Так і розтечеться.
І ганяє сірим вовком
Через гори, яри,
І літає орлом сивим
Під самії хмари.
І лиш було усобиці
Давні спогадає,
Десять соколів на стадо
Лебедів пускає.
І которую лебідку
Сокіл дотикає,
Та лебідка попереду
Пісню і співає:
То старому Ярославу⁴,
То тому Мстиславу⁵,
Що касозького Редедю
Зарізав на славу;
Або коли спогадає
Недавню годину,
То й красному Романові,
Святослава сину⁶.
Не соколів на лебідок
Той Боян пускає:
То він пальці свої віщі
На струни спускає.
І на живі тії струни
Лиш пальці наскочуть,
То вони вже самі славу
Князям і бренькочуть.
Так почнемо ж собі, брате,
Пісню ту співати
Від Владимира старого⁷
До Ігоря того,
Що закріпив собі розум
На буйнії волі,
Що наострив своє серце
Одвагою в полі;
Що з одваги і дружину
Повів молодецьку
За рідную землю Руську
В землю Половецьку.

1. Сию співу я переклав з їдної стародавньої співи, которая дійшла аж до нашого часу і називаєеться по-старому "Слово о плъку ИгоревѢ". Зложена сяя стародавняя співа межи 17-ю роками панування князя Рюрика Ростиславича, інакше – межи 1194 і 1211 роком, і дійшла до нас в однім тілько спискові, которого владарем був О. І. Мусін-Пушкін, та і той в 1812 р. Згорів, і тепер вона читається по одному одпечаткові, знятому з списка в 1800 року.

2. Внуку Олега, правнуку Святослава, праправнуку Ярослава I.

3. Себто по струментові.

4. Ярослав I - прапрадід Ігоря.

5. Мстислав Тмуторканський - брат Ярослава I, в 1022 р. На поєдинкові убив касозького князя Редедю і полонив його жинку і дітей.

6. Роман - брат Ігоревого діда – Олега Тмуторканського.

7. Владимир I - батько Ярослава і Мстислава.